Батькам


Батькам про школу

  • Не вимагайте від школи більше, ніж вона може вам дати. Школа - це частина життя дитини. У першокласників — велика, у випускників — менша... Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і після школи, тоді можливі шкільні невдачі не будуть такі руйнівні для її особистості.

  • Вчителі — як і всі люди — різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на весь колектив школи. Напевне серед педагогів є ті, з ким ви обов'язково знайдете спільну мову.

  • Під час виникнення неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, запам'ятайте, будь ласка, що ви єдина людина, яка здатна виявити моральну підтримку. Ваше завдання — у школі прояснити ситуацію. А ось інші заходи краще вживати вдома, після спільного обговорення з дитиною.

  • Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не особистих вражень учителів. Враження можуть бути дуже суб'єктивні, не варто покладатися лише на них. Постарайтеся отримати різнобічну інформацію про життя дитини й аналізуйте її самі.

  • Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини у класі (у школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей обов'язково пов'язані з соціальним контекстом, у якому вона розвивається. Не поспішайте робити висновки похапцем, не зрозумівши причини її поведінки.

  • Не приймайте вчительську правоту апріорі. Зрозуміло, не потрібно обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) вчителів, спробуйте в кожному явищі знаходити цю крупинку корисного, яка обов'язково присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.

  • Hамагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори.

  • На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати підчас індивідуальної бесіди з учителем. Правильно буде вибрати для цієї бесіди спеціальний час, оскільки після зборів повноцінна розмова може не вийти, якісь нюанси залишаться нез'ясованими.

  • Подумайте, чим би ви могли допомогти школі або конкретному учителеві? Ця допомога не повинна виражатися у матеріальній підтримці. Можливо, вам доцільно повідомити вчителя про деякі особливості вашої дитини, проблеми, які на даний момент не сприяють навчанню, засвоєнню знань вашою дитиною. Ваша участь в житті школи обов'язково буде сприятливою не лише для дитини, але й для того середовища, в якому вона знаходиться.

  • Для того, щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам, батьки повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати на практиці. Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові і особисті стосунки з учителями? Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми, користуючись вашою моделлю? Якщо так — то вас можна тільки привітати. Якщо ні — у вас ще є час, щоб щось змінити.


Застосовуючи покарання, батькам неохідно пам'ятати:

  • Покарання не повинно шкодити здоров’ю дитини – ані фізичному, ані психічному.

  • Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте, навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої „ профілактики ”, ніяких покарань „про всяк випадок ”.

  • За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

  • Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

  • Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова.

Не заважайте дитині розпочати все спочатку.
  • Без приниження. Що б там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як Ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що Ви несправедливі, дія покарання може бути зворотна.

  • Дитина не повинна боятися покарання: вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти.

І завжди пам’ятайте: найголовніше - любити дитину!



Пам'ятка для батьків

«Тілесні покарання — хибний спосіб виховання»

Якщо ми караємо дітей «під гарячу руку», це означає, що ми гірше володіємо собою, аніж вимагаємо цього від дитини, ми ро¬бимо це не для виправлення дитини, а щоб розрядити нервову напругу.

Слід пам'ятати, що ми не можемо дати дітям більше, ніж маємо самі.

  1. Ляскаючи дитину, ви навчите її боятись вас.
  2. Поведінка дитини буде непередбаченою, вона не буде розуміти та приймати закони моралі.
  3. Показуючи при дітях гірші риси свого характеру, ви подаєте їм поганий приклад.
  4. Тілесні покарання вимагають від батьків менше розуму та здібностей, ніж будь-які інші виховні заходи.
  5. Ляпаси можуть лише утвердити, але не змінити поведінку дитини.
  6. Задача дисциплінарної техніки — змінити бажання дитини, а не лише її поведінку.
  7. Дуже часто покарання не виправляє поведінку, а лише перетворює її.
  8. Покарання примушують дитину побоюватись втратити бать¬ківську любов. Вона почуває себе знедоленою та починає рев¬нувати до брата чи сестри.
  9. Часті покарання спонукують дитину зоставатися інфантильною.
  10. У покараної дитини може виникнути вороже почуття до батьків. І щойно в ній поєднаються два почуття — любов та нена¬висть, як зразу виникає конфлікт.
  11. Покарання допоможе дитині привертати увагу будь-якими засобами.
    • терпіння (це найбільша доброчесність, яка може бути в батьків);
    • пояснення (поясніть дитині, чому її поведінка неправильна, при цьому будьте гранично стислі);
    • відволікання (постарайтесь запропонувати вашій дитині щось більш привабливе, аніж те, що їй заманулося);
    • заохочування (не поспішайте карати сина чи дочку. Врешті, це більш ефективне, ніж покарання).

Слід пам'ятати, що ми не можемо дати дітям більше, ніж маємо самі.

  1. У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині ви¬брати корисне заняття.
  2. Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, хо¬лодним, байдужим і жорстоким у результаті «виховання».
  3. Пам'ятайте, батьки! Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педаго¬гічного безкультур'я.
  4. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чут¬ливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.
  5. Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена обо¬ронятися брехнею!
  6. Говоріть з дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.
  7. Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними з своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.
  8. Не забувайте поділитись зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.


Що потрібно робити батькам,

щоб полегшити перехідний вік дитини?

Головна проблема підліткового віку — конфліктність.

Звичай¬но, терпіти хамство власної дитини дуже важко. Так і хочеться дати грубіянові гідну відсіч і поставити його на місце. Та чи буде від цього зиск? Адже ми, дорослі, чудово знаємо: будь-яке загос¬трення стосунків лише піділлє масла в огонь. Будьте мудрішими, не провокуйте свою дитину на грубість. У цьому вам допоможуть наступні правила поведінки в даній ситуації.

  1. Дайте свободу. Спокійно погодьтеся з думкою, що ваша дитина вже виросла, і надалі утримувати її біля себе не вдасться, а її неслухняність — це прагнення вийти з-під ва¬шої опіки.
  2. Жодних нотацій. Більше за все підлітка обурюють бать¬ківські настанови. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтесь від категоричних оцінок та суджень. Зрозумійте: дитина має право на власну думку і власні висновки.
  3. Ідіть на компроміс. Іще нічого нікому не вдалося довес¬ти за допомогою скандалу: тут немає переможців. Коли і батьки, і підлітки захоплені негативними емоціями, здат¬ність розуміти одне одного зникає.
  4. Поступається розумніший. Багаття суперечки швид¬ко згасне, якщо в нього не підкидати дров. Щоб скандал припинився, хтось має замовкнути. Дорослому зробити це простіше, ніж підлітку з його нестійкою психікою. Запам'ятайте: лаври переможця у стосунках із власними дітьми не прикрашають батьків.
  5. Не треба ображати. Припиняючи суперечку, не намагайтесь зробити дитині боляче за допомогою єхидних заува¬жень або гриманням дверима. Умінню гідно виходити з важких ситуацій дитина навчається у нас.
  6. Будьте міцні й послідовні. Діти тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивля-чись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.


Пам'ятка для батьків

«Що та як слід забороняти дитині»

  1. Коли ви щось забороняєте дитині, обов'язково пояснюйте причину заборони, поговоріть із дитиною про можливі наслідки її вчинку.
  2. Розумно обмежуйте кількість заборон та надавайте дитині можливість активно діяти та пізнавати світ.
  3. Заборони мають засвоюватись дитиною поступово та свідомою. Вимоги батьків повинні бути узгоджені.
  4. Уникайте узагальнених заборон типу: «Не смій більше бути таким поганим!» (а яким?), «Ніколи більше не роби так, щоб мені не доводилося тебе лаяти!» (а як саме не робити?). Такі заборони для дітей незрозумілі.
  5. Безцеремонність, грубість, неповага до дитини проявляються в безпідставних і навіть безглуздих вимогах, які нам здаються природними, а дитині зовсім незрозумілі. «Покинь комп'ютер та йди читати книгу», «Не дружи із Сашком, він поганий а дружи з Олегом. Він поруч живе». Більшості подібних заборон можна було б уникнути і тоді не виникало б у дітей важкого почуття підсвідомого протесту проти не завжди справедливих заборон, а заодно проти обов'язкових, загальноприйня¬тих норм поведінки.
  6. Завжди пам'ятайте, що в будь-якому конфлікті як мінімум двоє учасників і що важко не тільки нам з дитиною, але і їй з нами. Адже вона слабкіша, менша, менш досвідчена.


Як забезпечити гармонійне навчання дитини

Батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини»:

  1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.
    Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використо¬вуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов'язково запитуйте вашу дитину про її однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.
  2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.
    Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв'язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину в незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
  3. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
    Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте заходи та уроки, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
  4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
    Установіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід ви¬конувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов'язаними з до¬машніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
  5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
    З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
  6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.

корисні посилання:

  1. http://mon.gov.ua" – міністерство освіти і науки
  2. http://testportal.gov.ua–Український центр оцінювання якості освіти
  3. http://kievtest.org.ua – Київський регіональний центр оцінювання якості освіти
  4. http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html - навчальні програми
  5. http://www.rokytne-osvita.edukit.kiev.ua – відділ освіти Рокитнянської райдержадміністрації

Наша школа

Психолог
Батькам

Дякуємо

Адміністрація школи вдячна Вам за відвідання нашого сайту.

Зв'яжіться з нами

  • Телефон:
    045-625-18-71
  • Email:
    schkola1@ukr.net
  • Адреса:
    вул. Вокзальна, 48
    Київська область, Рокитнянський район, смтРокитне, 09600