Сторінка психолога


«Чи конфліктна Ви особистість?»

У жовтні 2016 року соціальним педагогом з учнями 7-Б та 6-А класів було здійснено показ мультфільмів про конфлікти, їх вирішення та проведено анкетування «Чи конфліктна Ви особистість?».

Анкета «Чи конфліктна Ви особистість?»

1. У групі виникла суперечка на підвищених тонах. Ваша реакція:
а) не беру участі;
б) лише коротко висловлююся на захист тієї точки зору, що вважаю правильною;
в) активно втручаюся й «викликаю вогонь на себе».

2. Чи виступаєте ви на зборах (класних годинах) із критикою?
а) Не виступаю.
б) Тільки якщо маю для цього вагомі підстави.
в) Критикую завжди й з будь-якого приводу.

3. Чи часто ви сперечаєтеся з друзями?
а) Тільки жартома і якщо ця людина не вразлива.
б) Лише з принципових питань.
в) Суперечки – моя стихія.

4. Ви стоїте в черзі. Ваша реакція, якщо хтось намагається вас випередити:
а) обурююся в душі, але мовчу: собі дорожче;
б) зауважую – необхідно ж навчати грубіяна гарного тону;
в) проходжу вперед і починаю спостерігати за порядком.

5. Удома на обід подали несолоний суп. Ваша реакція:
а) не буду здіймати бурю через дурницю;
б) мовчки візьму сільничку;
в) не втримаюся від уїдливих зауважень і, можливо, демонстративно відмовлюся від їжі.

6. На вулиці або в транспорті вам наступили на ногу:
а) обурено подивлюся на кривдника;
б) сухо, без емоцій зроблю зауваження;
в) скажу все, що думаю, не соромлячись виразів.

7. Хтось із рідних придбав річ, що вам не подобається:
а) промовчу;
б) обмежуся коротким, але тактовним коментарем;
в) висловлю все, що я про це думаю.

8. Не пощастило, ви програли в лотерею купу грошей. Ваше ставлення:
а) намагатимусь здаватися байдужим, але дам собі слово ніколи більше не брати участь у цьому неподобстві;
б) не приховаю досади, але поставлюся до події з гумором, пообіцявши взяти реванш;
в) програш зіпсує мені настрій, подумаю, як помститися аферистам.


Збори голів батьківських комітетів.

7 жовтня 2016 року, відбулися загальношкільні збори голів батьківських комітетів. Після зборів психологом школи було проведено анкетування на тему: «Оцінка стилю батьківства» Батьки мали можливість отримати результати та дізнатися «ЯК ВАС ВИХОВУВАЛИ БАТЬКИ» та «ЯК ВИ ВИХОВУЄТЕ ВАШУ ДИТИНУ»

Шкідливі звички

У жовтні 2016 року психологічною службою школи було проведено анкетування учнів 9-х класів «Шкідливі звички» та здійснено показ відеофільму «Чорно-біле кіно» для учнів 8-9-х класів.

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника:

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника:

  • Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
  • Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
  • Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
  • Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
  • Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
  • Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
  • Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
  • Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
  • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
  • Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Що таке стрес і як з ним боротися!

Кожна людина, хоча б на рівні відчуттів знає, що таке поганий настрій, стрес, депресивний стан і якими бувають їх наслідки. Коли ми переживаємо періоди життя, забарвлені сірими та чорними тонами, починаємо страждати від цього і намагаємося якомога швидше вийти з такого стану. Іноді це вдається зробити самостійно, іноді нам допомагають інші люди або обставини життя, а іноді – не вдається, і тоді з’являється почуття безнадії, відчаю. Ми заглиблюємося у власні страждання, ще більше замислюємося : “Що зімною відбувається? Я більше не витримую! Що робити?”Що таке поганий настрій, стрес? Які причини їхнього виникнення? Яка їхня роль і місце у нашому житті і як вийти з таких станів? Прикрість у зв’язку з невдачею, несправедливістю, невпевненість у власних силах, почуття образи,гніву,нудьги,суму,страждання – всі ці почуття характеризуються неприємним відтінком незадоволення. В них виражається негативне ставлення людини до певних явищ і вони можуть стати причиною стресу. Стрес виникає за умов напруженого життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано і потребують негайних заходів для їх подолання. Поняття стрес було запроваджено в 50 – ті роки ХХст. канадським ученим Г. Сельє. Він визначив стрес, як реагування на екстремальний вплив і виділив певні стадіїадаптації:

  • “Фаза шоку” характеризується різким падінням опору організму.
  • “Фаза резистентності” мобілізує адаптаційні можливості організму відповідно до нових умов.
  • “Фаза виснаження”, якій відповідає стійке зниження резервів організму.
Причиною стресу може слугувати несподіванка, що порушує звичну течію життя. Стрес існує завжди. Вплив цього залежить від інтенсивності стресорів, тобто чинників, що такий стан викликають, і від індивідуально – психологічних особливостей (організму) особистості. Як ви думаєте що таке стрес, які причини його виникнення, як краще з ним боротися, і чи схильні ви до дії стресорів? Як боротися зі стресом? Повністю це зробити ніколи не вдається. Це з однієї сторони, а з іншої – він же вічний двигун, що змушує нас змінюватися, знаходити оригінальні рішення, долати труднощі, пристосовуватися. Дрібні, але щоденні негаразди наносять не меншої шкоди, ніж сильний стрес. До цього висновку прийшли дослідники каліфорнійського університету. Досліджено, що наслідки таких неприємностей, як шум, домашня робота, вихід з ладу побутових пристроїв,ріст цін,нестача часу, в сумі можуть переважити наслідки серйозної травми – смерті рідної людини. Чим загрожує хронічний стрес? Під його натиском ламається головне – механізм саморегуляції. Страждають центральна нервова, серцево – судинна, ендокринна, дихальна, травна, та інші системи. Досліджено, що рівень захисних антитіл у студентів в період екзаменаційної сесії набагато нижчий, чим протягом семестру. Бідний студент на екзаменах беззахисний не лише перед вимогливими викладачами, але і перед будь – яким інфекційним захворюванням. Не дайте щоденному побутовому стресу перерости в хронічний. Оскільки свою порцію стресорів кожен отримує щоденно, то і нейтралізовувати їх вплив приходиться регулярно. Знаєте, щовивідчуваєте, кожного разу, коли різкий дзвінок будильника вириває вас із солодких обіймів сну? Щоденний стрес примусового пробудження! День починається з роздратованості, слабкості. Полегшіть собі перехід від сну до пробудження. Почувши дзвінок будильника, не зривайтесь, як ужалений з ліжка, не піднімаючи сонних вій, повільно покрутіть очними яблуками зліва направо і в протилежному напрямку. Відкривши очі подивіться вверх, вниз, вправо, вліво. Солодко позіхніть і потягніться. Зваріть собі чашечку гарячого шоколаду. До складу цього напою входять специфічні речовини, подібні тим, які виробляє наш організм під час стресу, щоб нейтралізувати його дію. Коли ви маленькими ковтками п’єте гарячий шоколад, на вас находить відчуття спокою і глибокого задоволення. Ці нехитрі способи допоможуть скинути ранкову сонливість і в’ялість, добре підготувати організм до щоденних турбот. На протязі дня більше посміхайтеся, коли ми сміємося, наш мозок, ніби сам позбавляється негативної енергії. Також психологи радять такі засоби боротьби зі стресом: танці, прогулянки, релігія, сон, музика, спілкування, масаж, релаксація, гімнастика, сміх… Ми самі повинні робити наше життя цікавим, спокійним і радісним.

Поради психолога, як виходити із депресивних станів:

Коли ситуація є досить несподіваною і просто вдаряє по нервам:

  • Прийміть теплу ванну або душ – вони розслабляють м’язи і заспокоюють нерви.
  • Розкажіть про свої неприємності другові або близькій людині.
  • Полічіть до десяти мовчки, особливо коли ви так розлючені, що готові закричати.
  • Приготуйте чашку теплого чаю з трав. Пийте його якомога повільніше, втішаючись теплом і насолоджуючись ароматом.
  • Не бійтеся плакати. Більшість людей зізнаються, що після сліз вони почувають себе краще. Сльози горя, радості або полегшення допомагають позбавитися стресу.
  • Висміюйте свої тривоги, знайдіть кожного вечора час для комедій або гумористичних передач.
  • Якщо ви дуже чутливі до критики – потрібно вчитися її передбачати, це пом’якшує удар.

А як бути з такими емоційними потрясіннями, як двійка з контрольної, переживання через нерозділене кохання до юної богині з прекрасним каштановим волоссям, чи настанням “такого дня”?

  • Спробуйте поділитися своїми переживаннями із членами родини або з кимось із друзів.
  • Візьміться за справу, яка приносить вам задоволення.
  • Постарайтеся виспатися.
  • Погуляйте на свіжому повітрі.

Поради батькам тривожних дітей

  • Потрібно постійно  підбадьорювати дітей, заохочувати,  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
  • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно  оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;
  • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
  • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
  • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
  • Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на сміливість, рішучість, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність, занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як  характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і  на основі психологічного «розототожнення» з гнітючих переживань позбутися власних страхів.
  • Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою; допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
  • Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів.
  • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Як допомогти дитині подолати невпевненість?

  1. Любіть свою дитину і демонструйте їй це.
    Потреба у любові, в необхідності близьким людям – одна з фундаментальних людських потреб. Ця потреба задовольняється , коли ви говорите дитині, що вона вам дорога, що вона просто хороша. Робити це можна багатьма способами: привітним поглядом, прямими словами: «Я рада тебе бачити», «Мені добре, коли ми разом».
  2. Обіймайте дитину кілька разів на день.
    Спробуйте частіше обіймати своїх дітей, особливо тих, хто сором’язливий, хай навіть вам доведеться зробити над собою зусилля. Не соромтеся виявляти ніжність. Ніжність протистоїть холодному відношенню, позбавленому почуттів. Дайте дітям можливість виявити ніжність у відповідь. Не бійтеся сказати дитині «Я тебе люблю». І не важливо, скільки дитині років і чи чує хтось ще.
  3. Формуйте у своєї дитини високу самооцінку.
    Самооцінка- це думка людини про саму себе. У дитини вона формується в першу чергу батьками. Люди з високою самооцінкою не засмучуються, коли їх критикують. Людина ж низькою самооцінкою навпаки, виглядає втраченою, вона надмірно чутлива до критики.
  4. Критикуйте не особистість дитини, а її вчинки.
    Памятайте, що можна виражати своє незадоволення окремими діями дитини, а не нею взагалі. Краще сказати: «Ти нерозумно вчинила», ніж «Ти нерозумна».
  5. Виховуйте в дитини впевненість і незалежність.
    Батьки часто культивують відчуття залежності у своїх дітей, щоб самим відчувати себе потрібними. У підсумку діти стають тихими, пасивними і залежними: «Так, мамо. Так, тату. Я буду таким, як ви хочете». Пасивність – протиприродний стан як для дитини, так і взагалі для будь-якої живої істоти. Не домагайтесь, щоб діти були залежними від вас, хоч це і дозволяє легше ними керувати. Навчіть дітей відчувати себе комфортно віч-на-віч з самим собою. Дитина повинна мати вільний час і особистий простір. Це корисно для її самовираження і самопізнання.

Виховання дитини в неповній сім’ї

Гарні родинні взаємостосунки, любов, підтримка рідних – найкраще середовище для повноцінного розвитку дитини. Але ситуації в житті бувають різні, іноді так складаються обставини, що дитина залишається з одним з батьків, найчастіше з мамою.
Виховання дитини - цікава, захоплююча, але водночас, непроста справа. А в даному випадку на маму лягає подвійна відповідальність. Та, як показує життя, в неповних сім’ях також виростають доброзичливі, порядні, відповідальні сини та доньки.
Для дитини дуже важливим є хороше самопочуття, життєрадісність матері. Діти щасливі, коли відчувають повагу, любов і знають, що їх рідним добре. І, навпаки, їм нелегко в оточенніагресивних та емоційно неврівноважених людей. Дорослим потрібно намагатися бути більш терплячими, не дратуватися і не виплескувати свою злість на дітей. Іноді жінки наносять психологічні травми власним дітям, створюючи собі образ жертви і постійно наголошуючи : «Я заради тебе відмовилася від…», «Ти повинен бути вдячним за…»і т.д. Дитині складно жити в напруженні, вислуховувати скарги, образи, почуватися винною. Ще одна помилка, яка часто допускається, це негативні відгуки про рідну дитині людину, найчастіше про батька. Як дівчаткам, так і хлопчикам боляче чути, що тато поганий, байдужий і т.д.Дитина створює в уяві певний ідеал і хоче вірити, що хоч тата й не має поряд, але він хороший, мужній, справедливий, просто найкращий. Хлопчикам це потрібно, щоб мати гідний приклад для наслідування, а дівчаткам – образ партнера, якого вони будуть вибирати в дорослому житті. Негативне налаштування дитини лише ускладнює стосунки, а через деякий час, вона взагалі може переосмислити ситуацію і відвернутися від людини, яка критикувала чи звинувачувала батька. Які б не виникали випадки в житті, дітям потрібно пояснювати, що всі ми маємо як позитивні, так і негативні риси, але хороших більше і саме на них необхідно акцентувати увагу.
Не принижуйте дітей, хваліть, радьтеся з ними. Не нав’язуйте власних думок, давайтеправо вибору, вчіть бути самостійними. На дітей негативно впливає як надмірна вимогливість, суворість, постійні заборони, так і вседозволеність, виконання будь-яких забаганок. Не бійтеся сказати «Ні» улюбленому чаду, вчіть його спокійно реагувати на відмову. У всьому потрібно шукати «золоту середину», не принесе користі ні надмірна опіка, занадто турботливе ставлення, ні абсолютна байдужість. Не варто сторонитися дитини та демонструвати недоброзичливе ставлення, а навпаки, показувати, що ви цінуєте, любите, пишаєтеся нею, але все ж контролюєте і можете покарати за погані вчинки. Коли дитина порушує правила поведінки, робіть зауваження, пояснюйте як потрібно себе поводити. Не будьте занадто жорстокими, не погрожуйте, не карайте за найменшу провину. Критикуйте вчинки, а не самого малюка, замініть фразу «Ти нехороший» на «Ти вчинив негарно». Не обговорюйте з іншими поведінку дитини в її присутності. Частіше обіймайте, цілуйте своїх синів і доньок. Проявів ласки, ніжності і турботливого ставлення потребують як дівчатка, так і хлопчики. Не бійтеся ділитися власними турботами, переживаннями. Розповідайте і про успіхи і про невдачі, про те, що відчуваєте. Дитина вас зрозуміє, навчиться співчувати, співпереживати, радіти. Заохочуйте її виражати власні почуття, думки, бажання. Активна, відкрита, комунікабельна особистість досягне успіху в майбутньому дорослому житті. Ще з раннього дитинства потрібно формувати в малюків впевненість у собі, у власних силах.
Намагатися менше вживати висловів «у тебе не вийде», «ти не зможеш». Навпаки, підтримуйте, допомагайте, схвалюйте самостійні спроби, незалежно від результату. І тоді в майбутньому дитина легше сприйматиме невдачі, адекватно реагуватиме на критику, буде швидше вирішувати життєві проблеми, зможе краще самореалізуватися, проявити власні здібності.
Граючись разом, не піддавайтеся, пояснюйте, що головне не перемога, а участь, вчіть гідно програвати. Дитина має зрозуміти, що всі люди помиляються, що необхідно обдумувати власні дії, щоб у майбутньому знову не схибити, а при потребі не боятися і вчасно виправляти помилки.
Коли дитина виховується в неповній сім’ї, без батька, важливо, щоб вона проводила деякий час в оточенні дорослого чоловіка. Це може бути дідусь, хрещений батько чи хтось інший. Основне, щоб дитина отримувала задоволення від спілкування з ним, від доброго ставлення. Хлопчики беруть приклад з дорослого, до якого відчувають дружній інтерес, який є для них авторитетом. А дівчаткам спілкування з старшим представником протилежної статі, його схвалення – надає впевненості в собі. Бажано, щоб вони могли разом виконувати певні справи, гратися, мали гарні, довірливі стосунки. Щоб не було проблем у вихованні, рідні мають дотримуватися єдиних правил. Наприклад, коли сьогодні не можна довго дивитися телевізор з мамою, то завтра з дідусем це також не можна робити. Запропонуйте дитині займатися певним видом спорту, танцями, образотворчим мистецтвом чи будь-яким іншим заняттям, яке подобається, в якому вона зможе себе проявити. Важливо дати зрозуміти, що через наполегливість та регулярні тренування можна досягти значних успіхів. Це допоможе підняти самооцінку дитини, сформувати впевненість в собі.
Також, маючи спільне бажання, можете завести домашнього улюбленця. В малюка з’явиться вірний друг, за яким він доглядатиме, буде більш відповідальним.
Бувають випадки, коли в дітей з неповних сімей не складаються стосунки з однокласниками. Якщо вашу дитину не розуміють і ображають, не можна залишати це без уваги. Потрібно звернутися до класного керівника, попросити, щоб він провів відповідну виховну роботу, налагодив дружню атмосферу, присоромив учнів, які погано себе ведуть, згуртував колектив. При потребі, навіть поговорив з деякими батьками. Давав ізольованому учню такі доручення, які він виконуватиме із задоволенням, які підніматимуть авторитет, залучав його до спільних справ з більш популярними однолітками.Ви можете звернутися до практичного психолога і соціального педагога, які надають консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям, які потребують підтримки. При потребі, психолог може провести відповідну індивідуальну та групову психокорекційну роботу. Не дозволяйте нікому і ніколи знущатися, принижувати, порушувати права вашої дитини.
Успіхів і наснаги вам. Бажаю, щоб ваші діти, незалежно від обставин, росли життєрадісними, чуйними, успішними, прекрасними людьми.

Наша школа

Психолог
Батькам

Дякуємо

Адміністрація школи вдячна Вам за відвідання нашого сайту.

Зв'яжіться з нами

  • Телефон:
    045-625-18-71
  • Email:
    schkola1@ukr.net
  • Адреса:
    вул. Вокзальна, 48
    Київська область, Рокитнянський район, смтРокитне, 09600